«Мина Мазайло» скорочено. Аналіз твору Миколи Куліша

Cкорочений варіант твору Миколи Куліша «Мина Мазайло» — це можливість за 15 хвилин прочитати весь твір та отримати відповіді на всі основні питання по сюжету, персонажам та основним діям.

Содержание

1. Основна тема твору
2. Персонажі
3. Дія перша (8 сцен)
4. Дія друга (9 сцен)
5. Дія третя (4 сцени)
6 Дія четверта (16 сцен)
7. Питання та відповіді

Серед усіх п’єс Миколи Куліша, «Мина Мазайло» мабуть є найменш відомою за межами України. Вона
єдина не має перекладу на російську мову, та й англійською були перекладені лише невеличкі уривки твору, у той час, коли інші п'єси автора неодноразово перекладалися на різні мови, і
ставилися на сценах зарубіжних театрів. Таке відношення до п'єси можна пояснити тільки тим, що прізвища та деякі вирази героїв, викликані грою на різниці фонетичних, морфологічних і лексичних норм російської та української мов, неймовірно складні для перекладача.

Основна тема твору

Відтворення проблеми українізації в країні на початку XX сторіччя. В «Мина Мазайло» М. Куліш сатирично змалював новітнє міщанство та засудив комплекс меншовартості, висміяв носіїв великодержавного шовінізму.

Персонажі

Ряд персонажів п’єси – явно носії тих чи інших суспільно-моральних вад і недоліків, оцінки яких у дослідників однозначно негативні. У цю групу дійових осіб входять Тьотя Мотя, Рина, Мазайлиха, Мазайло та Баронова-Козино. Їх об’єднують поверхневе світосприйняття, вкрай обмежений життєвий кругозір, нестійкі моральні принципи. В той же час, в кожному з них наявна та чи інша яскраво виражена риса, що створює з персонажа самостійний тип.

Мина Мазайло. Батько трьох дітей, харківський службовець, який мріє змінити прізвище на щось, на його думку, цікавіше і милозвучне, бо саме в прізвищі він бачить причини життєвих негараздів та соціальних поразок. Заради своєї нав’язливої ідеї Мина готовий відмовиться від українства і навіть розірвати зв'язок з рідним сином. Яскраво вираженою рисою характеру Мини є його наївне, дитяче прагнення до науки, яке виражається в винайденій ним електричній мухобійці і гучних фразах про систему кровообігу, середньому арифметичному і т.п.

Син Мокій. Юнак, без п’яти хвилин комсомолець, захоплений красою української мови. У творі він виступає начебто позитивним героєм, вивчаючім і захищаючім рідну мову. Він мрійник та романтик, маючій глибокі знання українського фольклору, літератури та історії. Але коли чує, що батько вирішив змінити прізвище, стає по відношенню до нього жорстоким і нестриманим, грубо кричить: «З новим прізвищем у криницю!». Мокій так занурений у свої книги, що ніяк не може укластися у рамки сучасних умов життя і навіть не може переконати у своїй правоті членів сім’ї.

Лина і Рина Мазайло. Мати й донька – міщаночки, цілком розділяють зневагу свого тата та чоловіка до всього, що пов’язане з українською мовою. Між собою ці дві жіночки спілкуються грубо, часто лаються та ображають одна одну, вважаючи себе розумнішою за іншу. Повсякденним заняттям Мазайлихи та Рини є плітки, обговорення, та виявлення заздрості до тих, хто, на їх думку зміг «влаштуватися» в житті. Те, що виходить за рамки їх розуміння, миттєво піддається грубому осуду і прокльону. Так, наприклад, коли Мазайлиха дізналась про те, що її син категорично відмовився змінювати прізвище, відразу пропонує проклясти його.

Тітка Мотря. Груба, недосвідчена, гостра на язик жінка, яка дуже ворожо налаштована до всього, що має відношення до української мови. Вона не соромиться висловлювати свої недалекі погляди, і хоча сама українка, вважає себе «руською». Коли на вокзалі Мотря побачила напис «Харків», вона з обуренням запитала «Навіщо іспортили город?», а також назвала «безобразієм» українську оперу «Тарас Бульба», у якій артисти співали українською мовою, яку вона вважає «австріяцькою вигадкою». Мотря навіть стверджує, що «прілічнєє бить ізнасілованной, чим українізірованной».

Дядько Тарас. Людина, яка виступає за збереження старих, іноді застарілих устоїв, не враховуючі нові умови життя. При тому, коли сімейство сперечається з приводу зміни прізвища, дядько виявляється слабшим за Мотрону, пропонуючи хоч би корінь прізвища, як показник роду, залишити. Але навіть в нього присутні висловлювання, які не позбавлені здорового глузду та любові до рідного краю.

Уля. Має повноцінний драматичний характер, вона – єдиний персонаж п’єси, особистість якого протягом всієї дії постійно змінюється та розвивається. У творі тільки вона знаходиться в cкладній ситуації тяжкого морального вибору. Правда, на самому початку п’єси вона постає перед нами в непривабливому світлі: тут вона така ж кокетка, як і Рина або «як усяка Уля ». Але протягом наступних актів читач має можливість простежити поступовий прогрес в її особистості. Духовне зростання Улі проявляється найяскравіше в двох епізодах четвертого акту. На початку акту виявляється, що їй вдалося відшукати в бібліотеці повний текст вірша, який сам Мокій давно не міг знайти. Тут ми бачимо яскраве піднесення Улі над Мокієм, бо на відміну від нього дівчина не «сидить одна в холодній хаті», не «ховається зі своїм українським язиком», а діє – відшукує те, що хотіла. Більш показовим є епізод пояснення Улі з Мокієм, де Уля, погрожуючи відїздом до Одеси, повинна була змусити Мокія міняти прізвище. Саме тут Уля стоїть перед традиційним конфліктом почуття і обов'язку, вона самовіддано приймає правильне моральне рішення: пригнічує свої почуття, щоб її улюблений чоловік міг відстояти свою позицію.

Баронова-Козино. Вчителька російської, яскраво вираженою якістю якої є вигадлива допотопна аристократія.

Аренський, Губа та Тертика. Друзі-комсомольці Мокія, які сприймаються у п'єсі як ідеологічний додаток, а не живі персонажі.

Дія перша (8 сцен)

Рина Мазайло повідомляє своїй подрузі Улі, що тато вирішив змінити прізвище Мазайло на щось більш благозвучне. Й висловлює побоювання, що її брат, який занадто захоплюється українською мовою, не погодиться з батьком, бо, навпаки, бажає, щоб до прізвища Мазайло було додане ще більш неблагозвучне «Квач». Щоб умовити брата змінити рішення, Рина з матір’ ю вирішили написати листа тьоті Моті у Курськ. Подумавши, Рина вмовляє матір надіслати тітці телеграму, щоб та якомога скоріше приїхала. Поки мати виходить складати текст телеграми, Рина умовляє Улю спробувати закохати в себе Мокія, який, згідно з її планом, повинен за коханням забути про свою українську мову.

До кімнати заходить Мокій. Рина знайомить подругу з братом, та намагається впевнити його у тому, що Уля, як і він, цікавиться українською мовою. Юнак починає з натхненням пояснювати значення українських слів, а Рина робить все можливе, щоб ввечері брат сходив з подругою в кіно. Повертається додому тато, який розповідає доньці та дружині, що у Загсі їм погодилися змінити прізвище. А також повідомляє, що знайшов для себе вчительку «Правильних проізношеній» – Баронову-Козину. Рина боїться скандалу тата з братом, тому вмовляє останнього мовчати з приводу зміни прізвища до того часу, поки приїде тітка Мотря. До кімнати входить Мокій, який, не помічаючи Мину, піднесено розказує Улі яке гарне прізвище Мазайло-Квач. Рина дізнається від Улі, що та сьогодні йде з Мокієм в кіно.

Дія друга (9 сцен)

Увесь час Рина вмовляє подругу прискорити «закохування» брата, який ще не здогадується, що сім’я знаходиться у процесі зміні прізвища. До Мазайло-старшого приходить вчителька «Правильних проізношеній». Саме від неї юнак вперше чує про майбутні зміни в сім’ї. Баронова-Козино намагається вчити Мину російській мові, натомість Мокій починає вчити українській мові Уляну.

Ускладнює обставини тітка Мотря, яка зневажає все українське, чим дуже дратує Мокія. Практично водночас з нею до Мини приїздить брат Тарас, який, навпаки, захищає все, що пов’язане з українською мовою та історією.

Дія третя (4 сцени)

Тьотя Мотя викликала племінника на дискусію, а юнак, в свою чергу, запросив на неї трьох друзів- комсомольців. Уля вже не однодумець Рини, бо захопилася українською мовою. В процесі дискусії дядька Тараса звинувачують у шовінізмі, і він, поступаючись Мотрі, голосує за зміну прізвища, але пропонує залишити від нього хоч би корінь.

Дія четверта (16 сцен)

Уля хвалиться подрузі, що їй вдалося закохати в себе Мокія, і він запропонував їй жити разом. Рина миттєво вигадує план використати почуття брата до Улі, та намовляє подругу поставити йому умови: якщо він не погодиться на зміну прізвища, вона поїде жити у Одесу до тітки. Уля не може це зробити, бо палко кохає Мокія, та не бажає робити йому боляче. Після поцілунку юнака вона тікає.

Мина приносить газету, де повідомляється, що його прізвище вже змінили на Мазєнін, сімейство божеволіє від радості. Газету ставлять під скло у рамі. Мокій страждає у своїй кімнаті, дядько Тарас почувається нікому не потрібним. Привітати Мазєніних заходить вчителька Баронова-Козино. За нею з’являється Уля та три комсомольця – друзі Мокія. Сімейство пропонує їм прочитати в газеті про зміну їх прізвища, але один з комсомольців знаходить текст, де повідомляється, що за постійний «опір українізації» Мазайло-Мазєніна звільнено з посади.

Питання та відповіді

До якого жанру відноситься твір «Мина Мазайло»?
За визначенням самого автора, п’єса «Мина Мазайло» – сатирична комедія. Але у ній має місце трагічність становлення української мови, загнаного та заляканого народу, тому твір вважають
трагікомедією.

Який образ хотів розкрити автор, описуючі головного героя твору – Мини?
Під «маскою» Мини драматург хотів показати типового українського перевертня, який здатен на все заради особистої вигоди: він цурається власного роду, рідної мови, традицій, бажає змінити прізвище, і, навіть, ладен піти на конфлікт з рідним сином.

Які проблеми розкриває автор у своєму творі?
У «Мина Мазайло» Микола Куліш розкрив проблеми української мови, комплексу меншовартості, батьків і дітей, уміння відстоювати власну думку.